Сучасна територія та історія регіону, адміністративно-територіальний устрій регіону

Символіка району

Великий і Малий герб, прапор Хорошівського району затверджені рішенням тринадцятої сесії п’ятого скликання Хорошівської районної ради 1 листопада 2007 року із змінами від. 

          

 

Характеристика району

Географічне положення

Район займає центральну частину Житомирської області. Площа – 869,88 км2, проживає проживає 37400 чоловік. Чисельність міського населення становить 20,0 тис. чол., сільського 17,0 тис. чол.

На території району розташовані три селищні та 18 сільських рад. Усього населених пунктів – 80, селищ міського типу – 3, сіл – 76, селищ – 1. Район має вигідне економіко-географічне розташування, що створює передумови всебічного розвитку його економіки. На півночі він межує з Коростенським районом, на північному сході – з Малинським, на сході – з Радомишльським, на соді та півдні – з Черняхівським, на південному заході – з Червоноармійським, на заході – з Ємільчинським районами.

Історико-культурний екскурс

Перша писемна згадка про населений пункт під назвою Олександрополь датується 1545 роком. У 1607 році він переходить у володіння польських магнатів, які перейменували населений пункт у Хорошки (згодом Горошки).

Горошки, як і вся Правобережна Україна, 1793 року увійшли до складу Росії. За дміністративним поділом того часу вони стали центром волості Житомирського повіту Волинської губернії й були подаровані Катериною ІІ М.І.Кутузову. Коли у 1912 році відзначалося 100-річчя з дня перемоги російського війська над наполеонівськими полчищами, Горошки перейменували на Кутузове, в 1921 році – на Володарськ, а в 1927 році – на Володарськ-Волинський.

З 1966 року Володарсько-Волинський район – самостійна адміністративно-територіальна одиниця області.

Природний потенціал

Потужний потенціал гірничодобувної галузі базується на багатстві та різноманітності корисних копалин, які залягають у надрах району. В основному – це будівельна та металорудна сировина: лабрадорити, граніти, пегматити, пеліканіти, пісковики, глини.

Особливо цінними та унікальними є лабрадорити, які використовуються як високоякісні облицювальні матеріали. Мають всесвітню славу із-за іризації блакитного кольору на темному тлі. Володарсько-Волинська група лабрадоритів (родовища «Кам’яна Піч», «Турчинецьке», «Федорівське») – темно-сірі, майже чорні, з переливами густих синіх барв. Їх видобуток розпочався у 1894 році іноземними фахівцями. У 1927 році на Всесвітній виставці у Нью-Йорку туринський тип був відзначений І премією. В наш час лабрадорити – цінний архітектурно-декоративний матеріал, з якого виготовляють технічні вироби, скульптури, барельєфи.

Габро має високу міцність і чудові декоративні якості. Використовується як облицювальний камінь для монументальних споруд. Найширше в групі будівельних корисних копалин району представлені граніти.

На базі 7 родовищ будівельної сировини є можливість розвивати скляне, цегляне, черепичне, керамзитове виробництво. Поблизу смт. Володарськ-Волинський знаходяться 2 родовища суглинків і глин для виробництва цегли (Рогівське – 339 тис. м3), Дворищенське – 890 тис. м3). Розвідано родовище будівельних пісків поблизу с. Вишняківка (717 тис. м3), Іршанське родовище пісків.

Групу металорудних корисних копалин представляють проклади ільменіту (титанова руда), який добувають відкритим і дренажним способом. Ільменіт – цінна сировина для виробництва металевого титану, його двоокису та інших сполук. Титанові сплави характекризуюються високою міцністю, антикорозійними якостями, їх широко використовують у авіа- та суднобудуванні, двоокис титану використовують у лакофарбовій, шкіряній, паперовій, керамічній промисловостях. На базі родовища з 1956 року тут працює Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат.

На території району зосереджені значні поклади коштовного каміння: аквамарин, берил, топаз, гірський кришталь, аметист, моріон, кварц, чорний опал, халцедон, агат, грант, цитрин. Відомий геолог, академік О.Є.Ферсман, зазначав: «Того, що раніше було гордістю і єдиною прерогативою Уралу, тепер вдосталь є на Волині». Вчений, в першу чергу, мав на увазі родовища коштовного каміння Володарщини, адже двічі бував тут (1904, 1939). Важливе народногосподарське значення має кварц, чисті відміни якого використовують у радіотехніці, оптиці, непрозорі – у металургійній, хімічній, скляній, керамічній промисловості, забарвлене – як напівдорогоцінне каміння. Особливу увагу привертають топази, які є унікальні за красою: білі, рожеві, голубі, червоні, а також двоколірні.

Вся гама природних багатств надр району представлена у мінералогічному музеї коштовного і декоративного каміння в смт. Володарськ-Волинський.

Донедавна гранувальна фабрика ВАТ «Кварцсамоцвіти» обробляла добуті з надр району камені-самоцвіти для ювелірних фабрик. Ці вироби з унікального природного каменю користувалося великим попитом на світовому ринку. На торговельно-промисловій виставці «Україна-Америка ’92» у м. Лас-Вегасі (США), серед багатьох мінеральних багатств України були представлені зразки пегматитів і топазів з надр району. Про знамениті берили і топази Володарщини у 1991 році розповідав на своїх сторінках німецький часопис «Лапіс», який видається спеціально для колекціонерів і любителів самоцвітів.

Мінерально-сировинний комплекс району зосереджений на 94 родовищах, з яких розробляються 28. Особливе місце в мінерально-сировинному потенціалі району займають поклади декоративно-облицювального каменю, видобування та обробку якого, за наявності покладів та попиту на продукцію з нього, віднесено до пріоритетних видів економічної діяльності району. На даний час промисловий видобуток природного каменю освоєно на 26 родовищах, це третя частина родовищ області. Готуються до розробки ще 52 родовища, знаходяться у резерві 5.

Транспортно-комунікаційна інфраструктура

Район має вигідне економічно-географічне розташування, що створює передумови для всебічного розвитку його економіки. Транспортна система в районі представлена автомобільними та залізничними шляхами сполучення.

По території району проходить автомагістраль Санкт-Петербург – Ізмаїл та залізниця Санкт-Петербург – Одеса. Протяжність її в межах району складає близько 22 км.. На цьому відрізку розміщені залізничні станції Нова Борова, Фасова, Галинівка, Топорище, які підпорядковані Коростенському відділку Південно-Західної залізниці. Від залізничної станції Топорище прокладено колію до Лезниківського гранітного кар'єру протяжністю 7 км. Це сприяє економічним зв’язкам з іншими областями та державами близького зарубіжжя. Є два автотранспортні підприємства. Загальна довжина автомобільних шляхів району – 304 кілометри, в тому числі обласного значення – 66,2 км, місцевого – 237,4 км.

 

Зовнішньоекономічні зв’язки

Наявність у районі багатих покладів корисних копалин дає змогу поставляти продукцію за кордон. Товарну структуру експорту складають концентрат ільменітовий, блоки граніту. Пріоритетною галуззю, куди можуть бути направлені інвестиції, є гірничодобувна промисловість.

 


Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.05.2016 року № 1353-VІІІ «Про перейменування деяких населених пунктів», Володарсько- Волинський район перейменовано у Хорошівський.